СЕМАНТИКО-ПАРАДИГМАТИЧНІ ВІДНОШЕННЯ ПОЛІСЕМІЇ ТА ОМОНІМІЇ

Анотація

Присвячено дослідженню явищ омонімії та полісемії, а саме їхньо­му розмежуванню. На основі аналізу наявних лінгвістичних концепцій подано визначення багатозначності, систематизовано подібності й відмінності окремих фрагментів споріднених мов, вивчено основні закономірності виникнення полісемії. Чи можна вважати полісемію джерелом омонімії, чи не визнавати існування омонімів, які є резуль­татом історичного розвитку багатозначності слова, і як розмежову­вати ці Два явища - основні питання, які розглянуто в статті. У лінг­вістичній літературі немає єдності поглядів на явище омонімії та на розмежування його з полісемією. Деякі учені визнають омонімами тільки такі однакові за звучанням лексичні одиниці, які спочатку від­різнялися за формою і лише в процесі історичного розвитку набули однакового звучання через різні фонетичні чи інші причини. Усі інші випадки, коли однакова матеріальна, звукова оболонка набуває різного значення, називають явищем багатозначності, полісемії слова, інші - називають омонімами й такі слова, які в силу історичних причин збіг­лися за звучанням, а також і ті випадки, коли різні значення багато­значної лексичної одиниці розходяться настільки, що виникають нові (два чи більше) слова.

_____________

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

1. Булаховський Л. Питання походження української мови. Київ. Вид-во АН УРСР, 1956. 220
2. Демська О., Кульчицький І. Словник омонімів. Львів. Фенікс, 1996. 224 с.
3. Пономарів О. Стилістика сучасної української мови. Київ. Либідь, 1993. 248 с.
4. Мельничук О. Словник іншомовних слів. Київ. УРЕ, 1985. 968 с.
5. Білодід І. та ін. Словник української мови в 11 томах. Київ. Наук. думка, 1970 - 1980.
6. Havranek B. a jini. Slovnik spisovneho jazyka ceskeho. Praha: Academia, A-M - 1960, 1311 str.; N-Q - 1964, 1191 str.; R-U - 1966, 1968, 1079 str.; V-Z- 1971, 1011 str.