КОНЦЕПТУАЛІЗАЦІЯ ІДЕЇ ВОРОЖНЕЧІ У РАННЬОГРЕЦЬКИХ ПЛЮРАЛІСТІВ І СОФІСТІВ: ВІД НЕБЕСНОГО ДО ЗЕМНОГО
DOI:
https://doi.org/10.17721/2520-6397.2025.2.14Ключові слова:
ворожнеча, ранньогрецька філософія, давньогрецька література, со-фісти, плюралісти, політична філософія, класична філологіяАнотація
У статті розглядається концептуалізація ворожнечі у творах ранніх грецьких плюралістів і софістів, наголошується на її філософському, соціальному та риторичному вимірах. Показано, що ворожнеча в думках таких мислителів, як Емпедокл, Анаксагор, Антифонт, Горгій і Фрасимах, є не просто вираженням особистої ворожості, а структурним компонентом космологічного, етичного та політичного дискурсу.
Космогонічна модель Емпедокла, в якій Ненависть (Νεῖκος) і Любов (Φιλία) формують формування та розчинення космосу, аналізується у порівнянні з тлумаченням Анаксагором поділу та впорядкування через Nous (νοῦς, Інтелект). Стверджується, що обидва мислителі відображають давньогрецьке розуміння опозиції як динамічної сили, що керує реальністю. Дослідження софістичних текстів підкреслює, як ворожнеча була адаптована до юридичної та риторичної аргументації, зокрема, у критиці справедливості Антіфоном як "ворожого явища до природи" (πολέμια τῇ φύσει) і в роздумах Фрасімаха про владу та нерівність.
Дослідження показує, що ворожнеча в ранньому грецькому уявленні функціонувала як космічний принцип і як суспільний феномен, формуючи основу для пізніших філософських і політичних теорій. Філологічний аналіз ключових термінів, таких як Νεῖκος, ἐχθρός, πολέμιος, підкреслює концептуальну плинність ворожнечі в різних інтелектуальних традиціях. Зрештою, дослідження сприяє розумінню того, як стародавні мислителі розглядали конфлікт не як аномалію, а як суттєвий механізм порядку, що формує етичну та політичну думку від архаїчного до класичного періодів.
Посилання
Allan, W. (2020). Poetry and philosophy in the Sophists. Araucaria. Revista Iberoamericana de Filosofía, Política y Humanidades, 22(44), 285–299.
Beekes, R. (2010). Etymological dictionary of Greek. Brill.
Bonazzi, M. (2020). Ethical and political thought in Antiphon’s Truth and Concord. In D. C. Wolfsdorf (Ed.), Early Greek ethics (pp. 149–169). Oxford University Press.
Chantraine, P. (1999). Dictionnaire étymologique de la langue grecque (2nd ed.). Klincksieck.
Diels, H., & Kranz, W. (Eds.). (1912). Die Fragmente der Vorsokratiker: Bd. 1. Weidmannsche Buchhandlung.
Diels, H., & Kranz, W. (Eds.). (1912). Die Fragmente der Vorsokratiker: Bd. 2. Weidmannsche Buchhandlung.
Ferella, C. (2024). Reconstructing Empedocles’ thought. Cambridge University Press.
Fongaro, M. (2022). The Nous of Anaxagoras and the power of the word. An etymological proposal, Retrieved from https://www.academia.edu/82830153/The_Nous_of_Anaxagoras_and_the_power_of_the_word_An_etymological_proposal v
Hladký, V. (2017). Empedocles’ Sphairos. Rhizomata, 5(1), 1–24.
Kilgallon, S. (2019). Hatred in Hesiod (Doctoral dissertation, University of Bristol].
Laks, A., & Most, G. W. (Eds. & Trans.). (2016). Early Greek philosophy: Volume VI: Later Ionian and Athenian thinkers. Part 1. Harvard University Press.
Laks, A., & Most, G. W. (Eds. & Trans.). (2016). Early Greek philosophy: Volume VIII: Sophists. Part 1. Harvard University Press.
Laks, A., & Most, G. W. (Eds. & Trans.). (2016). Early Greek philosophy: Volume XI: Sophists. Part 2. Harvard University Press.
Lampe, K. (2020). The logos of ethics in Gorgias’ Palamedes, On What is Not, and Helen. In D. C. Wolfsdorf (Ed.), Early Greek ethics (pp. 110–131). Oxford University Press.
Stefou, K. (2013). Helping friends and harming enemies: The case of Gorgias 480a6–481b5. Letras Clássicas, 17(2), 52–62.
Wolfsdorf, D. C. (2023). Civic and anti-civic ethics. In J. Billings & C. Moore (Eds.), The Cambridge companion to the Sophists (pp. 306–334). Cambridge University Press.
Завантаження
Опубліковано
Номер
Розділ
Ліцензія
Авторське право (c) 2025 Віталій ТУРЕНКО (Автор)
TЦя робота ліцензується відповідно до ліцензії Creative Commons Attribution-ShareAlike 4.0 International License.
