ТОПОНІМІКА ТЮРКСЬКИХ НАРОДІВ: ВПЛИВ ВІРУВАНЬ, КО-ЛЬОРІВ ТА ЧИСЕЛ НА СУЧАСНІ ГЕОГРАФІЧНІ НАЗВИ ТУРЕ-ЦЬКОЇ МОВИ

Анотація

Топоніми є дзеркалом суспільної свідомості, а їхня структура часто містить відображення вірувань, символіки кольорів та числових концептів, що особливо простежується у тюркських мовах. Процес номінації географічних об’єктів не обмежується лише впливом релігійних систем, зокрема ісламу, а сягає глибших пластів світосприйняття тюркських народів. У географічних назвах простежується вплив релігійних вірувань, символіки кольорів та числових концептів. Наприклад, слово "kara – чорний" у топонімах "Karadağ – Чорногорія", "Karadeniz – Чорне море", "Karasu – Чорна вода", "Karaköy – Чорне село", "Karatau – Чорна гора" може мати як буквальне, так і символічне значення, а числівники 3, 5, 7, 40 часто зустрічаються в назвах місцевостей "Üçtepe – Три пагорби", "Beştepe – П’ять пагорбів", "Kırkmezar – Сорокове кладовище", відображаючи традиційні уявлення. Хоча вивчення топонімії тюркських мов має давню традицію, як окрема дисципліна воно сформувалося відносно нещодавно. Дослідження географічних назв не лише дозволяє простежити зміни у лінгвістичних структурах, а й відкриває нові перспективи для розуміння історичних процесів. Завдяки дослідженню впливу релігійних вірувань, символіки кольорів і числових концептів на формування географічних назв можна простежити еволюцію мовних процесів і глибше зрозуміти культурну спадщину тюркських народів.

______________

СПИСОК ВИКОРИСТАНИХ ДЖЕРЕЛ

Таранова, Н. (2006). Основні етапи розвитку топонімії як науки. Наукові записки Тернопільського НПУ імені В. Гнатюка. Серія: Географія, 2.

Бушаков, В. А. (2005). Історична топонімія Криму. Ін-т сходознавства імені А. Ю. Кримського.

Бушаков, В. А. (2003). Лексичний склад історичної топонімії Криму. Ін-т сходознавства імені А. Ю. Кримського.

Кримський, А. Ю. (1996). Історія Туреччини: звідки почалася Османська держава, як вона зростала й розвивалася і як досягла апогею своєї слави й могутності. Ін-т сходознавства імені А. Ю. Кримського НАН України. [2-ге вид., випр.].

Akar, A. (2006). Renge Bağlı Yer Adlandırmalarında Muğla Örneğі. Erciyes Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü Dergisi, 20, 51–63.

Aksan, D. (1982). Her Yönüyle Dil Ana Çizgileriyle Dilbilim 3. Türk Dil Kurumu Yayınları.

Bayraktar, N. (2006). Sarı Renk ve Tonlarının Algı ve Anlam Kavramı. Sosyal Bilimler Enstitüsü Dergisi, 20, 209–218.

Bayraktar, N. (2009). Gri ve Açık Gri Renklerin Algı, Anlam ve Şekil Açısından Kavramı. Uluslararası Orta Asya Araştırmaları Dergisi, 13, 101–121.

Berlin, В., & Kay, P. (1969). Basic color terms: Their universality an evolution. Berkeley & Los Angeles.

Gülensoy, T. (1995). Türkçe Yer Adları Kılavuzu. TDK.

Hoşoğlu, K. (2001). Köylerin Eski İsimleri, Eski İsimler Hakkında bilgiler. Rize Halk Eğitim Yayınları.

Kayserili, A. (2015). Erzurum Şehri’nde Yer Adları Üzerine Bir Deneme  (s. 653–667). Pegem Akademi Yayıncılık.

Nerimanoglu, K.V. (1996). Türk Kültüründe Renkler: Nevruz ve Renkler (s. 63–73). AKM.

Özkan, S. H. (2012). XVI Yüzyıl Kayıtlarına Göre Alanya Toponimlerinin İncelenmesi. Uluslararası Sosyal Bilimler Dergisi, 5, 3.

Şahin, G. (2010). Türkiye’de Yapılmış Toponimi Çalışmaları. Adıyaman Üniversitesi Sosyal Bilimler Enstitüsü Dergisi, 4(3), 134–156.

Yağmur, Ö. Höbek Köyü Yer Adları Üzerine Bir İnceleme, Türk Dili ve Edebiyatı Dergisi Cilt. Sayı XLIX.