ТУРЕЦЬКИЙ ВІЙСЬКОВИЙ ДИСКУРС ЯК КУЛЬТУРНО-ІСТОРИЧНИЙ ТА СОЦІОЛІНГВАЛЬНИЙ ФЕНОМЕН

Анотація

Вступ. Зростання уваги до мовлення як складного соціолінгвального явища зумовили появу та розвиток дискурсивних досліджень. У зв'язку із збільшенням воєнних конфліктів протягом останніх років, в Україні актуалізувалося питання військового перекладу та потреба розробки теорії військового дискурсу та особливостей його перекладу.

У статті розглядається сутність понять "дискурс", "військовий дискурс" крізь призму інституційних особливостей. Метою дослідження є виявлення впливу культурно-історичних та соціолінгвальних чинників на виникнення турецького військового дискурсу та способи творення турецької військової лексики.

Методи. У розвідці застосовано такі методи: метод контекстуального аналізу – для визначення семантики мовних одиниць військової сфери в контексті; метод структурно-словотвірного аналізу – для виявлення способів та механізмів утворення турецької військової лексики; метод функціонального аналізу – для виявлення особливостей функціонування мовних одиниць у військовому дискурсі.

Результати. У статті розглянуто давньотюркські дієслова ak- і bas- і структури, похідні від цих дієслів, із погляду семантичної варіативності. Виходячи з теорії просторової та часової концептосфер встановлено, що слова, маючи природну спрямованість, у процесі семантичної диверсифікації набувають військового значення.

У дослідженні проаналізовано один із найбільш часто використовуваних термінів історичної турецької військової термінології, sü (~ sǖ) ʻсолдат, армія тощоʼ, а також терміни, утворені з використанням лексеми sü.

Простежено появу військової термінології шляхом запозичень з інших мов, а також лексико-семантичним (перенесення, розширення, звуження та зміна значення) способом.

У військовому дискурсі виявлено появу нових ментальних одиниць (концептів, стереотипів, сценаріїв, концептуальних полів, цінностей та ін.), що формують національний/глобальний військовий дискурс – "терміникоди", які здійснюють індоктринацію сучасної Туреччини.

Висновки. Проаналізувавши окремі культурно-історичні та соціолінгвальні особливості творення турецького військового дискурсу, ми зробили висновок про глибокий зв'язок між тюркською військовою термінологією та природним світосприйняттям. Розвиток військової термінології слід розглядати в контексті історії військової культури та взаємозав'язків і запозичень.

Також творення турецької військової термінології відбувалося лексико-семантичним та морфолого-синтаксичним способами.

Оскільки військовий дискурс був частиною націєтворення в новій Турецькій республіці, це питання потребує окремої розвідки.