ПЕРЕКЛАД ДАВНЬОАНГЛІЙСЬКИХ ВІРШОВАНИХ ТЕКСТІВ УКРАЇНСЬКОЮ МОВОЮ: МЕТОДОЛОГІЯ ТА ПОЕТИЧНА ФАКТУРА

Анотація

Вступ. Стаття присвячена методологічним і практичним аспектам перекладу давньоанглійських поетичних текстів українською мовою з урахуванням історичної, культурної та лінгвістичної дистанції між оригіналом і сучасним реципієнтом. Зазначається, що давньоанглійська поезія поєднує архаїчну лексику, специфічну ритміку, формульну образність і складну систему алітерацій, що значно ускладнює буквальне відтворення в межах сучасних українських поетичних моделей. Актуальність дослідження зумовлена недостатньою кількістю україномовних перекладів англосаксонських текстів та відсутністю усталених принципів їхньої поетичної адаптації. Метою роботи є окреслення перекладацьких стратегій, що дозволяють збалансувати збереження поетичної структури та адекватне відтворення світоглядних і культурних смислів давньоанглійського оригіналу.

Методи. Методологічну основу становить поєднання герменевтичного та лінгвостилістичного аналізу. Запропонований підхід показано на поетичному фрагменті давньоанглійського релігійного тексту. Для зіставлення залучено авторські перекладацькі варіанти.

Результати. Дослідження показало, що в давньоанглійській поезії є наявні лексеми й образні формули без сучасних еквівалентів, які відображають сакрально-міфологічне світосприйняття. Продемонстровано, що типова строфічна одиниця має двочастинну структуру з цезурою, а основним ритмічним чинником є алітерація.

Висновки. Отримані результати підтверджують, що переклад давньоанглійської поезії потребує не буквальної, а герменевтичної інтерпретації, зорієнтованої на реконструкцію культурного контексту. Поетичний переклад має бути не лише вербалізацією змісту, а й відтворенням ритмомелодійного коду тексту. Запропонований аналітичний підхід може бути застосований до перекладу інших пам'яток англосаксонської доби, а також до міжмовного перенесення поетичних систем, віддалених у часі та культурі.