Семантико-парадигматичні відношення полісемії та омонімії

УДК 811.161.2+811.162.3.
DOI: https://doi.org/10.17721/2520-6397.2023.2.09

Анастасія ТКАЧЕНКО, ст. викладач,
Національна академія Служби безпеки України,
Київ, Україна

ORCID: 0000-0002-5550-3006

СЕМАНТИКО-ПАРАДИГМАТИЧНІ ВІДНОШЕННЯ ПОЛІСЕМІЇ ТА ОМОНІМІЇ (pdf)

Присвячено дослідженню явищ омонімії та полісемії, а саме їхньому розмежуванню. На основі аналізу наявних лінгвістичних концепцій подано визначення багатозначності, систематизовано подібності й відмінності окремих фрагментів споріднених мов, вивчено основні закономірності виникнення полісемії. Чи можна вважати полісемію джерелом омонімії, чи не визнавати існування омонімів, які є результатом історичного розвитку багатозначності слова, і як розмежовувати ці два явища – основні питання, які розглянуто в статті. У лінгвістичній літературі немає єдності поглядів на явище омонімії та на розмежування його з полісемією. Деякі учені визнають омонімами тільки такі однакові за звучанням лексичні одиниці, які спочатку відрізнялися за формою і лише в процесі історичного розвитку набули однакового звучання через різні фонетичні чи інші причини. Усі інші випадки, коли однакова матеріальна, звукова оболонка набуває різного значення, називають явищем багатозначності, полісемії слова, інші – називають омонімами й такі слова, які в силу історичних причин збіглися за звучанням, а також і ті випадки, коли різні значення багатозначної лексичної одиниці розходяться настільки, що виникають нові (два чи більше) слова.

Ключові слова: полісемія, омонімія, багатозначні слова (полісеманти), омоніми, критерії розмежування.